Психологічний порадник «Насилля у дитячому садку: міф чи реальність?»

Робота з педагогами, онлайн-обговорення у малих групах

Булінг (від англ. to bull - переслідувати) - свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. Булінг у ЗДО може проявлятися тиском як психологічним так і фізичним. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор і інше. Сьогодні проблемі жорстокого поводження в дитячому середовищі приділяється особлива увага. У дитячому садку при насильстві немає попередньої стадії обмірковування. Дошкільнята не усвідомлюють до кінця своїх дій. Відсутнє розуміння наслідків і почуття провини. Виправданням насильства є незначний проступок. Агресивна поведінка дітей розходиться з їх словами. Дослідження свідчать, що значно збільшилася кількість дітей дошкільного віку з підвищеною тривожністю. Однією з основних причин такої негативної динаміки є жорстоке поводження з дітьми. Дитинство-пора становлення особистості. І саме у цей період дитина потребує найбільшої уваги і захисту. Тож найближче оточення має забезпечити дитині належний догляд та турботу, а головне - безпечне і радісне життя.

 Хто провокує булінг в дитсадку? Серед дітей дошкільного віку в дитячому садку можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Кожним зверненням до дитини - словом, інтонацією, жестом, і навіть мовчанням - ми повідомляємо їй не лише про себе, свій стан, а й про неї, частіше - саме про неї. Від повторюваних зна­ків схвалення, любові та прийняття у дитини з'являється відчуття: «зі мною все гаразд», «я - хороший». А від сигналів осуду, незадо­волення, критики - відчуття «зі мною щось не так», «я - поганий». Емоційна пам'ять дитини фіксує ці відчуття, і вони стають основою формування самооцінки. У ранньому та молодшому дошкільному віці вплив найближчого оточення відіграє вирішальну роль у станов­ленні особистості дитини. 

Жорстоким поводженням з дітьми у дошкільному закладі мож­на вважати, зокрема:

• підвищений тон, крик педагога; 
• необґрунтовані та неадекватно занижені оцінки; 
• сувору дисципліну, яка тримається на страхові; 
• авторитаризм, вимоги без пояснень. фізичне насильство; 
• нехтування інтересами та потребами ди­тини. 
• неприйняття; 
• погрози або терор; 
• ігнорування психологічних потреб дитини; 
• ізоляція; 
• розбещення. 

Педагог або помічник вихователя: 

• ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;
• зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;  
• глузує із зовнішнього вигляду дитини; 
• образливо висловлюється про дитину чи її батьків; 
• проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини. 

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО? Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина: 

• не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо; 
• усамітнюється при будь-якій нагоді; 
• часто губить свої іграшки або речі; 
• бруднить чи псує одяг; 
• грає поламаними іграшками; 
• відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театралізації чигрі; 
• не має друзів у групі, та інше.

Необхідною умовою попередження жорстокого поводження з дітьми є підвищення психологічної та педагогічної обізнаності педа­гогів. Дуже важливо, щоб педагоги усвідомлювали ті наслідки, до яких призводить жорстоке поводження з дітьми, та розуміли, які дії щодо дітей є жорстокими і де вимогливість межує з жорстокістю. А ще - необхідно формувати у педагогів толерантне ставлення до дітей. Адже педагоги мають за будь-яких умов проявляти великодушність до дітей, поважати їхні права, визнавати право кожної дитини бути ін­шою, сприймати її такою, якою вона є, вміти поставити себе на місце дитини, співпрацювати з нею на засадах партнерства. Інколи діти жорстоко поводяться з однолітками. Це вияв­ляється в образливих прізвиськах, глузуванні над зовнішнім вигля­дом, погрозах, приниженнях. Саме у п'ятирічному віці діти можуть демонстративно заздрити одноліткам, зачіпати їх, змагатися з ними та часом агресивно підкреслювати власну перевагу. Організовуючи освітній процес, варто використовувати різні ме­тоди і прийоми, що сприяють згурту­ванню дитячого колективу. Це систе­ма педагогічних впливів, що містить ігрові ситуації, прийоми, різні ко­лективні творчі ігри, ігрові заняття, спрямовані на створення позитивно­го емоційного настрою та атмосфери безпеки у групі однолітків. Формуючи дружнє ставлення дітей до однолітків, керуватися твердженням, що дитина це не шма­ток глини, з якого можна виліпити усе, що захочеш. Дитина - особис­тість, яка здатна відчувати, пережи­вати, сприймати, розмірковувати, хотіти, і, спираючись на свій уні­кальний досвід, мати свою власну точку зору та вибирати, як їй поводитися у тій чи тій ситуації. Тож намагатися сформувати у дітей морально-етичні цінності, збагачуючи їхній досвід добрими вчинка­ми, дружнім ставленням одне до одного, заохочуючи піклування про молодших та слабших, допомагати товаришам тощо. 

Жорстоке поводження з дітьми та його наслідки. «Будь-яку дію або бездіяльність стосовно дитини з боку батьків, осіб, які їх замі­нюють, а також закладів або суспільства загалом, внаслідок чого порушено фізичний або психіч­ний розвиток, здоров'я або благополуччя дитини, а також обмежено її права й свободи вважають жорстоким поводженням з дітьми».

 Основними формами жорстокого пово­дження з дітьми є: 

- психологічне (емоційне) насильство 

 - сексуальне насильство або розбещен­ня 

 - фізичне насильство 

 - нехтування інтересами та потребами ди­тини . 

Обговорення міні-лекції «Різновиди та ознаки насильства щодо дітей» Інтерактивна вправа «Відкритий мікрофон» 

Використано інтернетресурс